Quo Vadis

Wed, 29 Apr 2026 14:24:16 +0000

Поділюся досвідом медичного страхування⚕️

Вперше я зіткнулась зі страхівкою в Чикаго — це була вимога університету. Досвід був так собі: нескінченні паперові листи, податкова декларація, години дзвінків по організаційних питаннях чи, щоб просто записатися до лікаря.

Але без страхівки там ще страшніше. Бо будь-яка проблема — і ти потенційно банкрут. У знайомої тато провів 2 дні в лікарні з мікроінсультом без страхівки — рахунок був близько $70k.

Тепер у мене медична страхівка в Україні. І вона місцями нагадує американську. Відвідування лікарів вже не здається таким легким, як раніше😅Зате можна майже безкоштовно пройти всі чекапи організму.

Три тижні як я розбираюсь з полісом і ось основні спостереження:

Без оператора страхової ти майже нікуди не запишешся. Це і плюс, і мінус. Ти кажеш, що потрібно, коли маєш час, в якому районі зручно — і за тебе все організовують. Але це повільніше ніж самостійно записатися, інколи з помилками і зайвими дзвінками.
Мережа мед.закладів страхової велика, але мої постійні лікарі не входять в цю мережу😅 З іншого боку, за цей тиждень я сходила на огляд до 4 нових лікарів і 2 з них були дуже толкові, тому продовжуватиму до них ходити.
Лікарі після прийому надсилають висновок страховій та інколи «виборюють» покриття додаткового обстеження - узд зазвичай. Деякі вміють переконувати страхову, деякі - ні. Але навіть, якщо страхова відмовляє покривати узд, вони його роблять неформально. Бо їм важливий результат. У США таке складно уявити.
З ліками теж не все гладко: я два дні намагалась завантажити рецепт сімейного лікаря, не вийшло — в результаті швидше було пройти онлайн-консультацію і отримати новий рецепт від страхової. Після цього страхова замовила ліки в найближчій до мене аптеці і я забрала їх.
Ліміт відшкодування стоматології - 1000 грн🙂 З 1 травня буде 2000 грн, хоч гігієну можна буде покрити.
Не використав ліміти — вони згоріли. Тому останні 2 тижні я активно закриваю чекапи перед новим страховим роком 😅

Загалом розібратися у всіх умовах і нюансах медичного страхування важко і треба витратити багато часу, протестувати на практиці як все працює. Відвідувати лікарів без посередництва страховика легше, але дорожче (за умови, що страхівку роботодавець оплачує). Добровільно зі своєї кишені я б не купувала медичну страхівку, якщо не так часто по лікарях треба ходити.

Недавно почула думку, що в Європі — система охорони здоров’я, у США — медичний, страховий і фармацевтичний бізнес. Десь воно так мені і виглядає. І хоч фармацевтичний та страховий бізнес в нас також є, але навіть в приватних лікарнях відчуваєш, що на першому місці охорона здоровʼя, а не бізнес.

Sun, 19 Apr 2026 20:04:34 +0000

Channel name was changed to «Quo Vadis»

Sun, 19 Apr 2026 18:02:22 +0000

Останнім часом назбиралось трохи міських кадрів, вирішила не тримати в галереї.

Тут: — кілька фото Львова, які просто зачепили (світло, деталі, настрій) — трохи процесу ліплення з глини в Муніципальному центрі — вистава в Театрі Заньковецької та виставка в Муніципальному центрі.

Можливо, вам теж відгукнеться або підкине ідею, куди сходити чи що спробувати.

Sat, 14 Feb 2026 13:13:57 +0000

Всім вітання! З листопада я була в зимовій сплячці, адаптовувалась на новій роботі. І от нарешті потепліло, вийшло сонечко і захотілось вилізти з нори😅

Друзі-мистецтвознавці показали гарне місце, де можна відволіктись від щоденних турбот і зануритись у творчість.

Мені сподобалось, бо якраз творчості останнім часом бракує.

Поділюсь з вами кількома фото, може хтось захоче спробувати.

Локація - «Я Галерея».

Sat, 08 Nov 2025 06:48:41 +0000

Сьогодні закінчився термін, коли я могла офіційно влаштуватися на роботу в США після навчання. І майже одночасно завершились мої епопеї з пошуками роботи в Україні. Обрала гарну компанію в тому напрямку, на який орієнтувалась, у Львові.

Це був не простий процес. Сукупно з липня в Україні шукала роботу 4 місяці (не весь час, а хвилями - в серпні і жовтні майже не відправляла резюме, а проходила співбесіди, робила тестові). І ще 1 місяць (червень) в Америці здебільшого шукала, щоб не картати потім себе за невикористаний шанс😊 Кажуть, що на сьогодні нормально шукати роботу до 6 місяців🤷‍♀️

Починала пошук з різноманітних компаній і рівнів посад, і думаю це було неправильно, але дуже повчально. Це забрало багато сил і часу, але потренувало добряче і дало розуміння що саме я хочу.

Скільки резюме я надіслала точно не скажу (вела таблицю здебільшого для американських резюме, не всі українські записувала туди). Загалом я мала співбесіди з ~20 компаніями (в межах однієї компанії часто було 2-3 співбесіди). Крім того мала ще письмову комунікацію з ~15 рекрутерами. Отримала 5 пропозицій, які відхилила з різних причин, ще в 1 компанії відмовилась робити тестове (зрозуміла після першої співбесіди, що це не моє місце) і з радістю прийняла 6-ту пропозицію.

Дуже допомогло не хапатись за першу ліпшу позицію і не впасти в депресію - наявність проміжного місця праці з вільним графіком: 1) є дохід, що покриває базові потреби; 2) не сидиш вдома, а бачиш людей, дізнаєшся щось нове; 3) в моєму випадку бонусом - змога протестувати відрядження. Тому я дуже вдячна за цю можливість і підтримку❤️

Не всі співбесіди були крінжові😅 Деякі з них надавали крила, деякі нормальні.

В компанії, з якою в нас співпали симпатії, процес найму був максимально приємним. І колектив дуже приємний.

Sat, 01 Nov 2025 21:17:59 +0000

Останні кілька місяців я мала багато співбесід в процесі пошуку роботи. Тому поділюся списком кринжових співбесід:

5 партнерів прийшли співбесідувати мене одну. На практиці навіть коли двоє людей співбесідують одну - це вже некомфортно, порушує баланс і як допит може відчуватися. А тут аж пʼятеро на одного… Але це ще не найгірше - вкінці їх керівник почав питати про структуру ООН і детальну історію Другої світової війни (з датами, бо роки не підходили), пояснюючи, що це питання на логіку.
Знову групова співбесіда (двоє чоловіків), які з самого старту почали коментувати мою поїздку на навчання як: «ну добре, шо ви можете виїжджати». Наступним було питання: «і який це ваш досвід ви вважаєте релевантним до нашої вакансії?». Потім були закиди, що якщо я працювала в суді, то я не клієнтоорієнтована (мені в той момент дуже хотілося відповісти їм, що в суді люди спілкуються набагато ввічливіше ніж вони на співбесіді). Ну і загалом вся співбесіда була в такому зверхньому тоні.
Один співбесідник, який питав мене по Господарському кодексу (який був вже кілька місяців як скасований на той момент) і давав на переклад речення про жирафу.
Рекрутерка, яка казала, що приватні компанії бояться, що колишні працівники суду будуть передавати в суд конфіденційну інформацію. І питала чи є в мене якісь табу в роботі, чи ж я готова працювати зі всіма питаннями (прощупувала чи готова я робити щось незаконне).
Співбесідували 3 людини і питали про мій знак зодіаку, чи є у власності квартира і машина, ким працюють всі мої родичі, чи я одружена і маю дітей. Кожне з цих питань окремо - 🚩, а тут прямо бінго було😳

Окремо для себе ще виокремила як 🚩 питання про те як я відношусь до російської мови (бо в них клієнти з Казахстану, Киргистану, Узбекистану). При цьому, вони завжди переконують, що не працюють з росією. Але якось я отримала офер від такої компанії і перевіряла їх на сайті Crunchbase, і виявилось, що власник, попри європейське громадянство, має тісні зв’язки з росією і російськими олігархами + діда росіянина; фінансовий директор - росіянин і живе в москві.

Ще є українські компанії, які на LinkedIn мають опис російською і виставляють оголошення про пошук працівників в росії.

Тому відкриттям для мене стало те, що треба дуже ретельно перевіряти невідомі компанії або орієнтуватися на відомі з хорошою репутацією (але вакансії від таких дуже рідко зʼявляються).

І на кінець - часто вже в процесі співбесіди відчувається чи хочеш з цими людьми працювати, чи ні. Важливо довіряти собі в ці моменти. Бо не тільки роботодавці обирають працівників, але й працівники - роботодавців.

Wed, 22 Oct 2025 20:27:03 +0000

Wed, 22 Oct 2025 20:26:58 +0000

Фотки гарної жовтневої Варшави (більшість з університетської бібліотеки з садами на даху)

Wed, 22 Oct 2025 20:25:01 +0000

Привіт з Варшави😊

Поки я в пошуках такої роботи, яку я собі придумала, працюю трохи в іншій сфері. Є свої плюси і мінуси. Від озвучки мінусів утримаюсь, сконцентруюсь тут на перевагах, бо хочеться запам’ятати і насолодитися саме ними, поки є така можливість 😊

Отже, з позитивного: гнучкий графік, робота з міжнародними партнерами і проєктами, відрядження.

Загалом я завжди хотіла спробувати відрядження як можливість подорожувати в межах роботи. На практиці це не так романтично, як уявлялося: є захоплене очікування перед поїздкою, але в дорозі воно потроху вивітрюється через втому.

До прикладу, за останній місяць чи півтора, я їздила в Київ (2 ночі в поїзді); в Білосток - 18 год туди автобусом (з них 7 годин на одному місці на кордоні), десь 11 год назад; ну і поки ніч в двох поїздах до Варшави (Львів-Перемишль і Перемишль-Варшава). Після таких недоспаних ночей в транспорті, треба трохи часу на відновлення. Але коли відновишся, то знов хочеться десь їхати.

Хоч часу на прогулянки містом небагато, все ж завжди вдається викроїти хоч трохи. Крім того, це чудова можливість побачитись із друзями, які живуть у різних містах і яких давно не бачила. Це мій улюблений пункт. Приємно після багатьох років на відстані (максимум поки — одногрупник, якого не бачила 12 років) зустрітися, говорити про все на світі й усвідомити, який же той світ тісний 🤔

Мораль цього посту така: ми часто, у турботах і тривогах про майбутнє, забуваємо насолоджуватись моментом. Але якщо озирнутися навколо, може виявитися, що деякі з наших бажань уже здійснюються — просто ми цього не помічаємо.

Sat, 11 Oct 2025 09:07:55 +0000

Сильні vs Слабкі сторони

Я часто чула про цей підхід і думаю, що він пов’язаний із попереднім пунктом.

Американці більше схильні зосереджуватися на розвитку сильних сторін, а не на виправленні слабких. Якщо комусь краще вдається писати, ніж виступати усно, то логічніше розвивати саме письмові навички, а не змушувати себе тренувати публічні виступи. Ідея в тому, що людина досягає найбільших результатів, коли робить ставку на те, що в неї природно виходить добре.

У нас же традиційно більше уваги приділяють тому, що не виходить. Якщо слабка англійська — треба вчити англійську, якщо боїшся публічних виступів — іди на тренінг із виступів. Мені цей підхід близький, бо він дисциплінує і вдосконалює. Але водночас у ньому мало простору для радості від роботи й відчуття власної сили.

Можливо, істина десь посередині: важливо не ігнорувати слабкі сторони, але й не перетворювати життя на нескінченну спробу «виправити себе». Бо від постійного самокопання дуже легко втратити відчуття, що ти вже щось добре вмієш.

Викладачі

Викладачі є різні, як і в нас. Дехто дуже цікаво викладає, дехто - нудно. Це просто людський фактор.

Матеріальне забезпечення

Матеріальне забезпечення американських університетів значно краще за наше. Водночас, вартість навчання теж значно вища.

Будучи студентом, ви отримаєте купу безкоштовних нетворкінгів, конференцій, інтерактивні лекції, спортзал, пільги навіть в магазинах одягу (тут університет не має відношення, це вже ініціатива бізнесу).

Підсумок

Я дуже рада, що наважилася поїхати на це навчання і я багато здобула там. Водночас мої очікування від американської освіти були трохи стереотипними. Освіта в Україні не гірша, просто інша. Крім того, я вже трохи давненько вчилася. Зараз чую від подруги про дуже цікаві методики навчання: відвідування різних установ, запрошення публічних діячів на лекції, розбір практичних ситуацій на основі справжніх судових справ і т.д. Тому не варто недооцінювати своє.

Ще одна подруга під час стажування у США відвідувала лекції у школі права Гарварду і була здивована, що нічого особливого там не чула - звичайні думки, звичайні питання.

Один з викладачів пояснив нам це так: навчання у всіх університетах США приблизно однакове по суті… нема різниці чи це університет Ліги плюща, чи інший. Різниця тільки у нетворкінгу, який отримує студент. В університетах Ліги плюща навчаються або дуже багаті, або найрозумніші. Ці люди і будуть твоїм оточенням. У дешевших університетах лише оточення буде скромнішим. Аналогічна думка звучала не тільки від нього.

Отже, головне, що я зрозуміла: не існує ідеальної системи освіти — важливо, хто тебе оточує і як ти сам ростеш у цьому середовищі. І, мабуть, найкраще — вміти брати найцінніше з різних підходів і не боятися пробувати нове.

Sat, 11 Oct 2025 08:45:48 +0000

Hard skills vs Soft skills

В Україні нас взагалі не вчили soft skills. Навчання було спрямоване виключно на матеріал по предметах. У США ж освіта дуже націлені на розвиток у студентів мʼяких навичок: нетворкінг, публічні виступи, як спілкуватись з клієнтами, як стояти і рухатись у судовому засіданні, як себе продавати і т.д. У школах їх вчать як писати резюме, як дебатувати, як з нічого зліпити цукерку.

Порівнюючи наші hard skills з американцями, ми виглядали конкурентоспроможно. Але в мʼяких навичках ми відставали. І саме мʼякі навички допомагають рухатись по життю.

Коли мене питають що найціннішого я почерпнула після навчання у США, то я думаю, що це саме soft skills. Адже предмети, які я вивчала, можуть мені й ніколи не знадобитись у житті. Та й загалом, як буде треба, то книжку завжди можна відкрити і прочитати що потрібно. Але мʼяких навичок у книжках не навчишся, їх треба практикувати (можливо тому їх система освіти більш практична).

Робота у групах vs Індивідуальна робота

В Україні ми навчалися індивідуально - кожен самостійно читав матеріал і відповідав на семінарах.

У США часто ділять студентів на групи. Зазвичай практичні завдання виконуються в групах 5-10 студентів. Були предмети, де нас ділили на групи на початку семестру і ми в цих групах до кінця семестру працювали.

Мені робота у групах не подобалася, бо треба було завжди йти на компроміс. Коли інші члени групи - іноземці, то цей компроміс важко дається, адже у всіх дуже відрізняється підхід.

Хоча з іншого боку, це можливість побачити питання з різних боків, почути різні думки і навчитись працювати у команді. Тому загалом це корисна практика.

Критика vs Ввічливість

На юрфаці нас виховували перфекціоністами. Не знаєш відповіді на питання, то краще мовчи. Здогадуєшся, але сумніваєшся - краще мовчи, бо помилишся, то насварять і принизять, а то й оцінку погану поставлять. Звичайно це не всіх викладачів стосується. Але хватило кількох, щоб не любити висовуватися без нагальної потреби.

Крім того, у нас часто відповідь або правильна, або неправильна (біле/чорне).

У США ж яке б дурне питання ти не задав на лекції, викладач почне відповідати зі слів: «Яке цікаве питання…». Навіть якщо твій коментар недоречний, чи відповідь на питання викладача неправильна, ніхто на тебе не насварить. Навпаки - тебе похвалять за те, що висловився і ввічливо пояснять (уникаючи вердикту «неправильно»).

Пригадую ситуацію, коли українська одногрупниця відповіла на питання викладачки і та почала у відповідь пояснювати щось, розвивати думку (не було зрозуміло чи відповідь була правильна). І одногрупниця перепитала у викладачки: «То я правильно відповіла чи неправильно?». На що викладачка на кілька секунд впала в ступор, і так і не відповіла на питання «правильно чи неправильно» (бо в них не прийнято оцінювати такими категоріями). Кожен має право на свою думку + критикою не заохотиш людину надалі висловлюватися.

Це звучить дуже гарно і правильно. Водночас я не дуже це любила. Бо на деяких предметах купа часу йшло на нецікаві питання чи коментарі. Це відбивало бажання слухати лекцію, заважало сконцентруватися. Інколи складалось враження, що студенти просто хочуть запамʼятатися викладачеві за свою активність, щоб потім отримати +5% до своєї оцінки або рекомендацію на роботу.

Крім того, цікаво як цей підхід відображається потім на роботі (за помилку, що потягнула втрату коштів, по голові точно не погладять).

Тому тут маю двояке відчуття: повага та ввічливість - це добре і людей не потрібно принижувати; університет повинен сприяти розвитку мислення, тому повна свобода у висловлюванні своїх думок точно корисна. Водночас хотілося б бачити якісь межі і трохи більше прямоти, бо це теж корисно.

Sat, 11 Oct 2025 08:32:09 +0000

Це приклад одного завдання, по якому ми повинні були написати відповідь на претензію (для цього в реєстрі торговельних марок знайти відповідні ТМ, проаналізувати інформацію і аргументувати позицію, захищаючи права уявного клієнта).

Sat, 11 Oct 2025 08:30:23 +0000

Як і обіцяла - пост про американську систему освіти. ⚠️Обережно, довгий текст😂

Їдучи на навчання, я очікувала ледь не цілодобового навчання та важких предметів. Адже американські юридичні школи вважаються найсильнішими у світі. Але на ділі все виявилося не так страшно.

Звичайно, було багато читання, конспектування, написання юридичних документів, вивчення сценаріїв судових процесів. Але загалом це не було стресово. Навчання на юрфаці в Україні було важче.

Теорія vs Практика

В Україні, як і загалом в Європі багато уваги приділяють теорії. Практичні завдання нам давали вже після вивчення теорії (питання в кінці параграфу, короткі задачі).

Для практики була можливість волонтерити в юридичній клініці при факультеті. Ми з кількома однокурсницями з 2-го курсу надавали там безоплатну юридичну допомогу і вчились писати юридичні документи.

У США теорії дуже мало. Багато предметів взагалі не передбачають теорії - одразу дають практичні завдання (детально розписані практичні ситуації), на які ти повинен підготувати практичне вирішення (написати договір, меморандум, претензію, відповідь на претензію, тощо). Як написати маєш розібратися сам і скинути відповідь викладачам на емейл. А наступної пари викладачі розкажуть що ти добре зробив, а що ні (нижче долучу приклад такого завдання).

Є предмети, де треба лише читати. Але читати не теорію, а судові рішення. І на основі цих судових рішень студенти формулюють уявлення про ту чи іншу тему. Судові рішення в них часто мають детальні пояснення якихось питань.

Є предмети, де треба читати статті з журналів і дивитися відео на ютубі.

Ну і мала частина є з теоретичним матеріалом, але в тексті книжок завжди є практичні приклади з реальних життєвих ситуацій.

Моя думка: я переконана, що теорія корисна і закладає міцний фундамент, на якому легше і якісніше надбудовуються практичні навички. Тому ця частина української освіти мені більше подобається.

У США ж освіта більше спрямована на тренування навичок. Це теж має свою логіку: кілька разів попрактикувавши писання договорів, ти набʼєш руку і будеш більш готовий до практичної роботи; кілька разів симулюючи судовий процес, тобі не буде страшно робити це в справжньому суді і ти знатимеш що до чого; запамʼятавши якусь цікаву судову справу, ти можеш потім співставити її обставини з реальною ситуацією і знати як вирішиться спір (теорію можна забути, а цікаву справу можна довго памʼятати). Але тут у мене питання чи такі знання поверхневі, чи глибокі. Чи можна лише на практичних знаннях потім якісно робити якусь глибоку аналітичну роботу? Мабуть можна, живуть ж якось вони і все ок😂

Єдиним предметом, де була спочатку теорія, а потім дуже детальна практика - Legal writing. Ми читали як писати різні типи юридичних документів; юридичну граматику. І потім відточували прочитане, пишучи ці документи; виконуючи вправи на граматику. Викладачка кожному студенту давала детальний відгук про його роботу. Цей предмет був важкий, часозатратний, але дуже цікавий і корисний.

Ну і я навчалась на магістратурі 1 рік. Американці навчаються на юрфаці 3 роки. Тому можливо перші 2 роки навчання в них теж більш теоретичні були, хто знає🤷‍♀️

Підсумовуючи, я задоволена, що моя перша освіта дала мені ґрунтовне теоретичне розуміння права (можливо саме тому навчання у США не видавалось таким складним).

Продовження 👇

Mon, 29 Sep 2025 20:36:57 +0000

Обіцяла поділитися спостереженнями чим США відрізняється від України.

Спокій vs. шум В Україні легше знайти спокійне середовище (зайти у парк, закрити вікно, зранку вийти і т.д.). У США фоновий шум постійний і майже всюди: гул кондиціонерів, дороги, людей…

Екологія
В Україні значно уважніші до екології. В Америці найвигідніше купувати блок води у півлітрових пластикових пляшках. В нас навпаки - чим менша пляшка води, тим невигідніше її купувати. Пакування у США майже все у пластику. В нас у квартирі щодня назбирувався великий пакет пластикового сміття. А ще в них скрізь кондиціонери, обігрів приміщень теплим повітрям, а в літку охолодження до досить низьких температур.

Манери Колись думала, що американська ввічливість — це дуже штучно. Але після не дуже приємної української співбесіди зрозуміла, що навіть формальна чемність може зробити досвід взаємодії приємнішим. Можна щиро не погоджуватись, але залишати людині гідність. Наведу приклад їхнього підходу: вони дуже строгі до дедлайнів. Якщо завдання треба скинути до 30.09.2025, 23:59 год, то отримавши його 01.10.2025 о 00:00 год, студенту віднімуть один бал від оцінки. Спокійно, ввічливо, з посмішкою, але віднімуть. При цьому ніхто не буде цього студента соромити.

Безпека
В Україні зараз існує військова небезпека. У США - небезпека у цивільному житті. Постійні новини про стрілянину, пограбування, тощо. Часто перестрілки чути за вікном; на вулиці багато безхатьків, часто з ментальними проблемами (у них нема аналогу наших психлікарень). Є безпечні та небезпечні райони. Не даремно декан в перший тиждень навчання проводив нам лекцію про правила безпеки на вулицях. Там я не помічала свого страху (думала, що я з Червонограда і мені нічого не страшно😂). Але зараз бачу, що повернулась більш настороженою, можу обходити людей з потенційно небезпечними предметами в руках чи різкими рухами, оминати погано освітлені шляхи і т.д.

Бібліотеки
У США будь-хто може безкоштовно брати сучасні книжки в бібліотеці. Бібліотек багато, у багатьох районах міста є окремі відділення публічної міської бібліотеки. Це дуже класний спосіб популяризувати читання і зробити його доступним. Тут нам є до чого прагнути.

Споживацтво
Купити і продати щось у США — неймовірно просто. Будь що знайти, замовити, віддати — кілька кліків. Це з одного боку класно, з іншого - є причиною надмірного споживацтва. Особисто мені цього інколи бракує.

Відношення до зовнішності
В Америці ніхто сильно не звертає уваги на зовнішній вигляд. Зайва вага не перешкоджає носити короткі шорти і топік. Помʼятий одяг, одяг у плямах чи з дірками - прошу дуже, навіть якщо ти декан в університеті. В нас від людей чекають охайності навіть на дитячому майданчику. Тут мені американський підхід більше подобається.

Ну і стандартно, їжа там гірша ніж в нас (як за якістю, так і за смаком).

Загалом у США, як і всюди, є свої плюси та мінуси. Для мене це цікава, але важка країна. Я не розумію хайпу, який навколо неї створюється. В нас зовсім не гірше, а багато в чому краще.

P.S. Я помалу буду завершувати пости про Америку. Ще є ідея написати про їх навчальну систему і порівняти з нашою (де це можливо). А так, то вже на перший план інші теми виходять.

Tue, 09 Sep 2025 11:06:59 +0000

Привіт всім! Давно не чулись - я відходила від змін, заново звикала до дому і нащупувала своє місце тут. Напевно ще далі нащупую, але вже стало трохи ясніше, з’явилось більше енергії 🙂

Хочу поділитись корисними посиланнями сьогодні, може комусь з вас знадобиться:

Штучний інтелект часто асоціюється з чатом GPT, але крім нього є інші класні АІ-асистенти.

Моя магістратура проходила на базі Іллінойського технологічного інституту і один з вибраних предметів був міждисциплінарний - зі студентами технічних спеціальностей. Спеціальністю більшості з них був Штучний інтелект. Тому я часто випитувала в них який асистент найкращий. І вони часто хвалили Perplexity і GPT.

Станом на зараз я використовую різні асистенти для різних задач (GPT - для якихось загальних питань, порад, ідей, як редактор, як помічник у навчанні складного матеріалу, тощо; Grok - для конспекту чи аналізу якогось великого документу, лекції; Perplexity - якщо треба розібратись у якомусь питанні на основі надійних джерел з мінімумом галюцинацій). Знайомі дуже хвалять платну версію Gemini. Безплатна мені не дуже заходить. Ще чула, що Copilot гарно справляється з вижимкою великих текстів (звертаюсь до нього, коли закінчуються безкоштовні запити на Grok). Юристи хвалять Claude, але я поки не дуже люблю ним користуватись. Ну і Deep Seek стараюсь не користуватись, після того як він російською пояснював, що Тайвань Китайський🙂

Підсумовуючи, поділюся посиланням на річну безкоштовну підписку на Perplexity Pro (за умови, що ви не мали раніше платної підписки і маєте PayPal - його легко відкрити, якшо шо):

https://www.perplexity.ai/join/p/paypal-subscription

Перед поїздкою минулого року я спакувала всі свої речі в кладовку. І після повернення розпаковувала все. Багато речей мені вже не актуальні. Ще після складання/розкладання речей зрозуміла, що дуже обтяжливо мати багато речей і легше обходитись мінімумом.

Тому я спакувала всі зайві речі і думала що з ними робити: викидати шкода, бо вони в хорошому стані, а інколи і зовсім нові… але і тримати не хотілось. Тож частину я віддала друзям, а частину відправила на сервіс SelpMe, який продає ваші речі за вас. Ідея така, що ви відправляєте їм сезонні речі в хорошому стані. Вони їх 3 місяці продають. Якщо продадуть, то 70% вартості перераховують вам на карту. Якщо не продадуть, то (1) повертають вам або (2) передають на благодійнійсть - за вашим вибором.

Тож ділюсь цим телеграм-ботом, можливо комусь знадобиться: https://t.me/SelpMeBot

На сьогодні все. Продовжую аналізувати і порівнювати життя в США та Україні, скоро напишу про це пост.

Wed, 09 Jul 2025 07:25:15 +0000

Wed, 09 Jul 2025 07:25:11 +0000

Wed, 09 Jul 2025 01:52:10 +0000

Я вдома. Відходжу від дороги і акліматизовуюсь назад.

Дорога сукупно зайняла 35 год. Але з них пів дня я провела в Мюнхені з подругою, тому це була приємність.

Маршрут польоту був Чикаго-Мюнхен-Краків, а з Кракова я на автобусі приїхала до Львова.

У Мюнхені на паспортному контролі мене запідозрили у тому, що я хочу лишитися в Кракові, бо не мала наперед придбаного квитка Краків-Львів😊 Я пояснила, що завжди сідаю на автобус, який перший приїжджає на вокзал і це працюючий метод. З сумнівами, але пропустили.

У валізи, як завжди, не вміщалось все необхідне. В такі моменти думаю нащо я понабирала стільки зайвих речей, які шкода викинути😂 В результаті моя ручна поклажа вдвічі перевищила норму по вазі (добре, що не зважували рюкзак, бо він теж важив багато), але добрий працівник аеропорту запропонував взяти маленьку валізу в багаж безплатно🫶

Покищо маю враження, що Львів не змінився за рік, а я ніби ніде і не виїжджала (це відчуття трохи мені не подобається, бо не хочу забути цей насичений рік). Хоча з моменту приїзду бачила тільки вокзал і район біля мого дому - не маю ще сил десь виходити.

ПОРІВНЯННЯ

Перша відмінність між США і Європою, яка кинулася зараз в очі (а точніше у вуха) - це фоновий шум. У Мюнхені було так тихо, починаючи з аеропорту і загалом всюди по місту… і це такий кайф. У Чикаго постійно шумно (кондиціонери і вентиляційні системи у кожному будинку цілодобово гудять, купа автомобілів, багато пожежних машин, які сигналять на повну гучність весь свій маршрут, наземне і підземне метро, люди дуже голосно говорять, цикади). Пригадую перші 2 місяці в Чикаго я спала в берушах, а потім вже звикла. Зараз повернувшись до тихішого середовища, насолоджуюсь (хоча через купу автомобілів, у Львові не так тихо як в Мюнхені).

Наступна відмінність - їжа. Я забула, що продукти можуть мати такий яскраво виражений смак (помідори, полуниця, огірки і т.д.). Сметана😋

І третя відмінність, яку я помітила в основному у Мюнхені - життєрадісні люди, які насолоджуються життям. В нас війна і всі втомлені, тому зрозуміло, що нема такого рівня розслабленості (плюс ми східноєвропейці🥲). Але в Чикаго нема війни і люди попри роботу теж гуляють в парках, лежать на пляжі і т.д. Але не відчувається, що вони життєрадісні і розслаблені. Є якась напруженість. Багато з них розслабляється регулярним курінням трави, але це не дуже здоровий метод і швидше говорить, що природнім способом їм важко розслабитися.

Поки це все. Так як я скучила за домом, зараз підсвічується багато недоліків США. Трохи пізніше мабуть почну сумувати і згадувати про переваги (вони теж є).

Sat, 05 Jul 2025 02:54:12 +0000

Лечу додому. Попереду довга і цікава дорога.

У меню Люфтганзи російської мови нема🫶

Wed, 02 Jul 2025 06:09:02 +0000

Wed, 02 Jul 2025 06:08:18 +0000

Wed, 02 Jul 2025 05:57:55 +0000

Крайній тиждень у Чикаго. Сподіваюсь я ще тут побуваю.

Думала буду їздити по улюблених місцях, але настрою і часу на це нема. Є бажання попрощатися з людьми.

За цей рік тут сформувалось гарне оточення. Всі ми були далеко від дому, в новому середовищі і стикалися з однаковими труднощами (адаптація, самотність і т.д.). Шукали підтримки один в одного. Це дуже швидко зближує.

Загалом багато з нас порозʼїжджалося. Більшість - по різних штатах Америки. Меншість - додому. З приблизно 40 українців, додому вертаються 8 (я очікую, що ця кількість трохи збільшиться через кілька місяців… хоча люди, що залишились, сподіваються, що ми вернемося у США🤷‍♀️). Але така сама ситуація і серед інших національностей (а може і гірша). Це не означає, що вони тут залишаться назавжди, бо без green card тут важко легалізуватися. Але, якщо дуже хотіти, то спосіб можна знайти.

Важко залишати людей, знаючи, що малоймовірно ми колись ще пересічемся. Але я впевнена, що цей зв’язок залишиться з нами назавжди.

P.S. Друга спроба побувати у зоопарку була успішною, тому долучаю фото👇👇👇

До речі, вхід у цей зоопарк завжди безкоштовний.

Tue, 24 Jun 2025 12:56:44 +0000

Ботанічний сад

Tue, 24 Jun 2025 12:56:21 +0000