Привіт з Варшави😊

Поки я в пошуках такої роботи, яку я собі придумала, працюю трохи в іншій сфері. Є свої плюси і мінуси. Від озвучки мінусів утримаюсь, сконцентруюсь тут на перевагах, бо хочеться запам’ятати і насолодитися саме ними, поки є така можливість 😊

Отже, з позитивного: гнучкий графік, робота з міжнародними партнерами і проєктами, відрядження.

Загалом я завжди хотіла спробувати відрядження як можливість подорожувати в межах роботи. На практиці це не так романтично, як уявлялося: є захоплене очікування перед поїздкою, але в дорозі воно потроху вивітрюється через втому.

До прикладу, за останній місяць чи півтора, я їздила в Київ (2 ночі в поїзді); в Білосток - 18 год туди автобусом (з них 7 годин на одному місці на кордоні), десь 11 год назад; ну і поки ніч в двох поїздах до Варшави (Львів-Перемишль і Перемишль-Варшава). Після таких недоспаних ночей в транспорті, треба трохи часу на відновлення. Але коли відновишся, то знов хочеться десь їхати.

Хоч часу на прогулянки містом небагато, все ж завжди вдається викроїти хоч трохи. Крім того, це чудова можливість побачитись із друзями, які живуть у різних містах і яких давно не бачила. Це мій улюблений пункт. Приємно після багатьох років на відстані (максимум поки — одногрупник, якого не бачила 12 років) зустрітися, говорити про все на світі й усвідомити, який же той світ тісний 🤔

Мораль цього посту така: ми часто, у турботах і тривогах про майбутнє, забуваємо насолоджуватись моментом. Але якщо озирнутися навколо, може виявитися, що деякі з наших бажань уже здійснюються — просто ми цього не помічаємо.