Я вдома. Відходжу від дороги і акліматизовуюсь назад.

Дорога сукупно зайняла 35 год. Але з них пів дня я провела в Мюнхені з подругою, тому це була приємність.

Маршрут польоту був Чикаго-Мюнхен-Краків, а з Кракова я на автобусі приїхала до Львова.

У Мюнхені на паспортному контролі мене запідозрили у тому, що я хочу лишитися в Кракові, бо не мала наперед придбаного квитка Краків-Львів😊 Я пояснила, що завжди сідаю на автобус, який перший приїжджає на вокзал і це працюючий метод. З сумнівами, але пропустили.

У валізи, як завжди, не вміщалось все необхідне. В такі моменти думаю нащо я понабирала стільки зайвих речей, які шкода викинути😂 В результаті моя ручна поклажа вдвічі перевищила норму по вазі (добре, що не зважували рюкзак, бо він теж важив багато), але добрий працівник аеропорту запропонував взяти маленьку валізу в багаж безплатно🫶

Покищо маю враження, що Львів не змінився за рік, а я ніби ніде і не виїжджала (це відчуття трохи мені не подобається, бо не хочу забути цей насичений рік). Хоча з моменту приїзду бачила тільки вокзал і район біля мого дому - не маю ще сил десь виходити.

ПОРІВНЯННЯ

Перша відмінність між США і Європою, яка кинулася зараз в очі (а точніше у вуха) - це фоновий шум. У Мюнхені було так тихо, починаючи з аеропорту і загалом всюди по місту… і це такий кайф. У Чикаго постійно шумно (кондиціонери і вентиляційні системи у кожному будинку цілодобово гудять, купа автомобілів, багато пожежних машин, які сигналять на повну гучність весь свій маршрут, наземне і підземне метро, люди дуже голосно говорять, цикади). Пригадую перші 2 місяці в Чикаго я спала в берушах, а потім вже звикла. Зараз повернувшись до тихішого середовища, насолоджуюсь (хоча через купу автомобілів, у Львові не так тихо як в Мюнхені).

Наступна відмінність - їжа. Я забула, що продукти можуть мати такий яскраво виражений смак (помідори, полуниця, огірки і т.д.). Сметана😋

І третя відмінність, яку я помітила в основному у Мюнхені - життєрадісні люди, які насолоджуються життям. В нас війна і всі втомлені, тому зрозуміло, що нема такого рівня розслабленості (плюс ми східноєвропейці🥲). Але в Чикаго нема війни і люди попри роботу теж гуляють в парках, лежать на пляжі і т.д. Але не відчувається, що вони життєрадісні і розслаблені. Є якась напруженість. Багато з них розслабляється регулярним курінням трави, але це не дуже здоровий метод і швидше говорить, що природнім способом їм важко розслабитися.

Поки це все. Так як я скучила за домом, зараз підсвічується багато недоліків США. Трохи пізніше мабуть почну сумувати і згадувати про переваги (вони теж є).