Крайній тиждень у Чикаго. Сподіваюсь я ще тут побуваю.

Думала буду їздити по улюблених місцях, але настрою і часу на це нема. Є бажання попрощатися з людьми.

За цей рік тут сформувалось гарне оточення. Всі ми були далеко від дому, в новому середовищі і стикалися з однаковими труднощами (адаптація, самотність і т.д.). Шукали підтримки один в одного. Це дуже швидко зближує.

Загалом багато з нас порозʼїжджалося. Більшість - по різних штатах Америки. Меншість - додому. З приблизно 40 українців, додому вертаються 8 (я очікую, що ця кількість трохи збільшиться через кілька місяців… хоча люди, що залишились, сподіваються, що ми вернемося у США🤷‍♀️). Але така сама ситуація і серед інших національностей (а може і гірша). Це не означає, що вони тут залишаться назавжди, бо без green card тут важко легалізуватися. Але, якщо дуже хотіти, то спосіб можна знайти.

Важко залишати людей, знаючи, що малоймовірно ми колись ще пересічемся. Але я впевнена, що цей зв’язок залишиться з нами назавжди.

P.S. Друга спроба побувати у зоопарку була успішною, тому долучаю фото👇👇👇

До речі, вхід у цей зоопарк завжди безкоштовний.