Після закінчення навчання деякі друзі, однокурсники порозʼїжджалися, пар вже нема… і зʼявляється відчуття пустоти. Рік був перенаповнений спілкуванням, подіями, навчанням. І в один момент все зникає😳

Цей тиждень я відсипалася, зустрічалася з однокурсниками, за інерцією ходила на факультет, в спортзал (у 2-му семестрі я все ж почала користуватись факультетським спортзалом😂).

Трохи пізніше напишу про те, що я винесла з цього року навчання. А поки просто хочу поділитись тим, що крім багатьох радісних емоцій, цей рік приніс багато нервів, тривоги (і сивого волосся звичайно😂), а також суму (як за домом, так і тепер за скаженим темпом, до якого вже звикла, за людьми, які стали близькими).

Минулого року одна випускниця мого факультету написала в Інстаграмі під прощальним постом: “It’s always about the people”. Тоді я не розуміла про що вона. А зараз розумію на 100%… Це завжди про людей🥹

P.S. Це мала бути розповідь про презентацію рукопису книжки моєї викладачки… але пальці хотіли друкувати щось інше😂