Наш професор з предмету «Докази» є керівником юридичної клініки з кримінального права, де він разом зі студентами працюють над реальними справами.

Вчора кілька студентів ходили з ним в суд на засідання. Справа була про торгівлю наркотиками. Його клієнт відбуває 17-тирічне тюремне увʼязнення за дистрибуцію наркотиків (2ʼ500 кг героїну, що рівнозначне 2ʼ500ʼ000 індивідуальних доз🤯). Оскільки клієнт визнав вину і пішов на угоду зі слідством (допоміг їм з викриттям інших наркоторговців), вони домовились скоротити строк його увʼязнення до 3 років (тут не точно, я ще уточню у професора) та після звільнення призначити 5-річний умовний нагляд.

Клієнт був в помаранчевій уніформі в наручниках, сидів поруч з адвокатом, поруч стояла охорона (2 людей - жінка і чоловік). Кліток чи скляних загороджень для підсудних у них не бачила ще в залах судових засідань.

Глядачами були члени сімʼї клієнта і студенти. Адвокат (він же професор) відрекомендував судді всіх присутніх і це частина його тактики. На уроці він нам пояснював кого можна приводити в засідання, а кого ні. Наприклад, суд не любить маленьких дітей в залі судового засідання, але показати фотографію дітей обвинуваченого судді - гарна ідея.

З новинок для мене був білий шум під час засідання. Його використовують для заглушення конфіденційних розмов. Тобто слухачів і присяжних не просять вийти з залу, щоб суддя зі сторонами міг поговорити про щось конфіденційне. Натомість, коли треба про щось переговорити, на весь зал включається білий шум (шиплячий звук, який не дає змоги чути інших людей), а суддя, прокурор, адвокат та інші особи, що беруть участь в конфіденційній розмові, одягають навушники, що заглушують білий шум і спокійно собі розмовляють. Після цього білий шум виключають і продовжують відкритий розгляд справи.

Фото не робила, бо це заборонено. Але нижче надішлю переклад частини фінальної промови судді до підсудного👇👇👇