Сьогодні я маю вільний день і багато агресії після обстрілу Львова. Тому трохи поділюся тим, що мене тут бісить.

Я вже розповідала, що тут багато українців на програмі. Приблизно 30 людей. Тверда 8 з них - російськомовні. Настільки, що їм важко говорити українською. Деякі з них (людей 4) стараються говорити українською з іншими україномовними людьми, але не довго. Після кількох фраз вони переходять на російську. Частина взагалі ніколи не говорить українською, не пишуть нею в спільному чаті (людей 3). Один навіть кидав в спільний чат посилання на російський сайт.

Багато людей при спілкуванні з цими затятими російськомовними переходять на російську. В мене в такі моменти просто пара з вух йде.

В залежності від мови спілкування ми поділились на групи. Україномовні майже не спілкуються з російськомовними. З тими, що хоч стараються говорити українською, можемо інколи коротко поспілкуватися. Але напруга всеодно відчувається. Бо послати їх ми не можемо (це порушення правил кодексу гідності + нам з ними рік вчитися, якось не хочеться настільки нагнітати обстановку + це не культурно…хоча ця надмірна культура поведінки україномовних людей - це велике питання і теж симптом меншовартості, мабуть), але огида від москальської мови і від того, що вони не можуть пересилити свою лінь чи критично думати, відчувається.

Крім російськомовних українців тут є групка російськомовних казахів. Якось одна з них, почувши мій словʼянський акцент, питала чи я говорю російською. Я відповіла, що ні. Вона спитала звідки я і, почувши, що з України, спитала чому я сказала, що не говорю російською - я її не знаю чи не хочу нею говорити? Я відповіла, що не хочу говорити нею. Вона відповіла, що розуміє і що вони підтримують Україну…

Цього тижня спостерігаю, що одна вірменка постійно розмовляє з нашими російською і навіть деякі україномовні з нею теж переходять на російську, бо «вона ж не росіянка». Найсмішніше, що дитина української подруги цієї вірменки питала в мами чи ця тьтотя (вірменка) москаль, бо чому вона тоді розмовляє москальською мовою? (В дітей логіка залізна 😂) Одній знайомій я вчора пояснювала чому це не ок і вона сказала, що не буде більше говорити з нею російською (сподіваюсь це так і буде).

Загалом я тут відчуваю себе якимось злим наглядачем і відчуваю наскільки україномовні українці відчувають себе меншовартісними і від того прогинаються, бояться заперечити. Це я і про себе. Бо хоч я і не розмовляю російською ні з ким, але не сказала російськомовним українцям в очі що я про них думаю. Я просто їх обходжу стороною.

Ну і вишенька на торті - хоч офіційно студентів з росії не беруть на навчання, але серед нас вони є і маскуються під інші національності. Сусідка розказувала, що виявила 2 чоловіків, які є москалями, але представляються іншою національністю. І ще одна знайома на вечірці виявила, що одна «німкеня» - насправді москалиха. Культурно було б називати їх «росіянами», але вони москалі. Чоловіки намагались переконати українку розмовляти з ними російською і на привітання «Слава Україні», розвернулись. Дівчина ж надмірно розслабившись, почала говорити до українок російською: «ну ми ж всі прекрасно знаємо російську, давайте нею розмовляти»… Єдине, що тут тішить - що вони соромляться публічно заявляти про свою національність. Але наративи «всі мають говорити зі мною моєю мовою» з них не витрясеш.