Готуюсь до пари з юридичного письма і прочитала дуже гарні аргументи в одному судовому рішенні 1969 року. З одного боку вони мені нагадали про наш український менталітет, а з іншого - трошки по-іншому показали американський менталітет. Ну і загалом такі аргументи дуже простою мовою переконують у правильності судового рішення, зачіпаючи емоції читача. Хочу поділитись.

Справа стосується заборони кільком учням школи носити чорні пов’язки на руці в знак протесту війни у В’єтнамі. Школа аргументувала заборону тим, що боїться, що це може спричинити масові протести і заворушення у школі (і законодавство дозволяло школі в разі небезпеки порушення порядку, встановлювати певні обмеження). Верховний суд США сказав, що це не стосується порядку у школі, а стосується свободи слова. Аргумент, який мені сподобався:

“В нашій системі, недиференційованого страху або побоювання порушень громадського порядку недостатньо для подолання права на свободу вираження поглядів. Будь-яке відхилення від поглядів більшості може викликати страх. Будь-яке слово, сказане в класі, в їдальні чи на кампусі, яке відрізняється від поглядів іншої людини, може стати приводом для суперечки чи заворушень. Але наша Конституція говорить, що ми повинні йти на цей ризик, а наша історія говорить, що саме така небезпечна свобода - така відкритість - є основою нашої національної сили, а також незалежності та енергійності американців, які ростуть і живуть у цьому відносно вседозволеному, часто суперечливому суспільстві.”

Ну хіба такі слова залишать читача байдужим?

P.S. Ми читаємо цю справу на юридичне письмо не для того, щоб подивитися на спосіб викладу аргументів суду. Покищо наша ціль - навчитися ефективно читати рішення американських судів, розуміти їх структуру і знати на що звертати увагу, а що можна не читати (бо інколи вони дуже великі). Викладачка вважає, що цей аргумент заслуговує на увагу, оскільки при формуванні скороченої версії, залишила його.