В останні дні поглинаю багато нової інформації про побут у Чикаго, багато що важко сприймати, тому в голові каша і важко сформулювати пост на одну тему.

Спробую з національної ідентичності, яку тут спостерігаю.

Замість звуку повітряної тривоги, тут є звук пожежних машин🚒. Коли вони проїжджають поруч (це досить часто відбувається), то неможливо не почути їх сирену, вона глушить все навколо. Пожежні машини дуже гарні - червоні і напуцовані до блиску, з хромованими деталями, і їх незмінний атрибут - величезний американський прапор позаду. Виглядає круто.

Американських прапорів по місту тьма. На мостах, просто на вулицях, попри дорогу, біля магазинів, біля вхідних дверей до будинку тощо. У центрі ще багато прапорів міста Чикаго.

В Українському Селі крім назви, про українську ідентичність свідчать синьо-жовті прапори де-не-де, але завжди поруч висить і американський прапор. І я б не сказала, що у цьому районі переважає саме українська символіка. Можливо хіба в кількох блоках. Водночас тут багато латиноамериканської символіки.

Латиноамериканці теж вивішують свої прапори у будинках, в яких живуть і не завжди поруч вивішують американський прапор. Тут багато муралів, присвячених латиноамериканській історії та культурі. Вчора цілий день по вулицях їздили кортежі з венесуельськими прапорами, символікою, з їх національними піснями на всю гучність і т. д. (відео підгружу). Я була впевнена, що це їх день незалежності, але виявилось у них вчора були президентські вибори.

Про поширеність латиноамериканської культури тут свідчить і те, що іспанська мова поширена навіть в офіційних установах. Наприклад, в банку нас питали якою мовою до нас бажано звертатися консультантам - англійською чи іспанською. Потім додали, що ми маємо право на українського перекладача в разі чогось і банк забезпечує це право.

Тому виникли думки, що ми не показуємо свою ідентичність так, як американці чи латиноамериканці. Ми не вішаємо український прапор всюди, де можна, не малюємо свої мурали у чужих країнах, не поводимось так впевнено і розкуто у чужій культурі. Хоча це мабуть стосується не тільки українців, але й загалом європейців. Можливо це особливість лише Північної і Південної Америки?

Водночас в Українському Селі є 3 українські церкви, музеї, громадські організації, підприємства, магазини, ресторани. На території церков відбуваються ярмарки, фестивалі тощо. Це все дуже культурно і обмежено в просторі (я бачила тільки 1 ярмарок тут покищо).

До голови приходить думка, що наш патріотизм більш спрямований всередину, а не назовні. Це добре, погано чи просто по-іншому?