На виставці нас зустріла дуже привітна дівчинка (працівниця Дому Звуку) та розповіла про будинок, у якому знаходиться Дім Звуку і все, що у ньому відбувається. Розмова з цією дівчинкою - окреме задоволення.

Вона переїхала з Харкова до Львова рік тому, бо хотіла навчатись офлайн. До того навчання на бакалавраті здебільшого відбувалось онлайн (через ковід). А під час війни у Харкові навчання й надалі онлайн. Людина хотіла відчути що таке фізично відвідувати університет. Хоча окрім прагнення відчути «студентське життя», тут ще напевно є бажання якісної освіти. Бо вона вчиться в Академії мистецтв, тому навчання включає в себе не тільки читання, але й реалізацію мистецьких проектів, виставок, малювання картин, створення інсталяцій і т.д… Зрозуміло, що робити таке вживу і взаємодіяти з іншими студентами, з викладачами, більш пізнавально і корисно для навчання.

Багато людей йдуть вчитися, бо батьки сказали, бо потрібен диплом тощо. І у такому випадку здобуття освіти втрачає свою основну мету. Тому приємно зустріти людей, які у навчальному закладі прагнуть здобути знання.

Крім того вона розповідала про свій усвідомлений перехід на українську мову з 24.02.2022. Попри те, що вона виросла у російськомовній сімʼї та середовищі. Пояснювала, що у сучасної молоді зовсім інша свідомість (ніж в їх батьків, дідусів і бабусь), тому такі кроки легше зробити. Крім того перехід не відчувався для неї різким, бо в університеті (може й старших класах, точно вже не пригадую всіх подробиць) спілкування відбувалось українською мовою. Тому певний плацдарм для цього вже був.